Автомобільний транспорт

Автомобільний транспорт

Компанія Сіменс створює транспортні технології нового покоління. 

1882 рік: «Електромото»

У 1882 році Вернер фон Сіменс представив перший в світі тролейбус – транспортний засіб, двигун якого отримував живлення від повітряної контактної мережі. Над цим винаходом він працював протягом десятків років.

 

Транспортний засіб, що отримав назву «Електромото» (Elektromote), абезпечувався електроенергією від кабелю, протягнутого у повітрі між опорами. Невеликий восьміколісний віз (Kontaktwagen) рухався вздовж контактного проводу. Струм підключався до тролейбуса за допомогою мідних кабелів, якими подавалася електроенергія, що живила два двигуна потужністю три кінські сили кожен. Напруга в контактній мережі постійного струму становила 550 вольт.

 

«Електромото» міг рухатися з середньою швидкістю 12 кілометрів на годину. Хоча цей транспортний засіб був більш економічним, ніж рейковий транспорт, випробування незабаром припинилися – головним чином через занадто низьку якість дорожнього покриття вулиць, що призводило до постійних перебоїв в роботі лінії.

 

Приблизно у 1900 році інженер Макс Шиман (Max Schiemann) у співпраці з компанією Сіменс і Гальске повернувся до цієї ідеї. А починаючи з 1920-х років безрейкові електричні транспортні засоби (що отримали згодом назву тролейбусів) стали важливим видом транспорту не тільки в Німеччині, але і в багатьох інших країнах.

1924 рік: світлофор на Потсдамській площі, Берлін

Перший світлофор, який працював на газу, був встановлений в Лондоні в 1868 році, проте він незабаром вибухнув, вбивши при цьому констебля. Наступний світлофор з'явився тільки в 1914-му, на цей раз в США і з використанням електричних ламп. У 1924 році на Потсдамській площі в Берліні компанією Сіменс була встановлена перша в Німеччині автоматична система регулювання дорожнього руху. Сигнальні лампи, змонтовані одна над іншою на стовпі, були червоного, жовтого і зеленого кольорів.

Нова ера розвитку світлофорних технологій почалася з появою в 1990-х роках світлодіодів. Вони не тільки споживають набагато менше енергії, ніж звичайні лампи розжарювання, але і мають значно більший термін служби. При їх використанні знижуються витрати на експлуатацію та технічне обслуговування, так як усувається необхідність регулярної заміни ламп. Ще одна перевага сучасних світлодіодних освітлювальних приладів полягає в тому, що вони забезпечують максимальну видимість в будь-яку погоду і в будь-який час дня і ночі

1996 рік: каталітичний нейтралізатор для дизельних двигунів

У 1986 році компанією Сіменс і автовиробником «Уні Кардан» (Uni Cardan) було засновано спільне підприємство «Емітек» (Emitec), що спеціалізувалося на проектуванні та виробництві каталітичних нейтралізаторів. Підприємство було успішним. Каталітичний нейтралізатор з підігрівом «Емітек», розроблений в 1992 році, ефективно скорочував викиди забруднюючих речовин навіть при запуску холодного двигуна.

 

У 1996 році компанія Сіменс представила спеціальний каталітичний нейтралізатор для дизельних двигунів, який зменшував вміст шкідливого оксиду азоту в вихлопних газах на цілих 95 відсотків. Система нейтралізації вихлопних газів SINOx Сіменс допомогла оптимізувати роботу вихлопних систем вантажних автомобілів з дизельними двигунами. Одна з багатьох технічних переваг полягала в тому, що каталітичний модуль знижував викиди оксиду азоту приблизно на 70 відсотків, а сажі - на 50 відсотків, завдяки чому вантажні автомобілі з дизельними двигунами могли задовольняти навіть найсуворішим вимогам до обсягу викидів оксидів азоту NO.

 

У 2001 році інженери компанії Сіменс використовували в каталітичному нейтралізаторі плазмову обробку, завдяки чому дизельні двигуни легкових автомобілів задовольняли найсуворішим екологічним нормам.

2000 рік: світовий рекордсмен – п'єзоелектрична форсунка для дизельних двигунів

У 1989 році компанією Сіменс був створений окремий структурний підрозділ, що спеціалізувався на розробці і виробництві автомобільної техніки. Крім окремих компонентів, таких як подушки безпеки, системи ABS і навігаційні системи, цей підрозділ також виробляв комплексні системи управління двигуном. У 1992 році він приступив до розробки систем вприскування високого тиску для дизельних двигунів.

 

Головним елементом цієї технології, що отримала назву «Коммон рейл» (common rail), був п'єзогідравлічний клапан форсунки, розроблений в 2000 році. Час його перемикання становив 0,1 мілісекунди, що було світовим рекордом. Можливість дозувати паливо з дуже високою точністю привела до значного поліпшення технології прямого вприскування.

 

П'єзопривод форсунок був в п'ять разів швидший, ніж звичайний електромагнітний привід. Він створював достатній напір і зусилля для роботи клапана, міг функціонувати за температури двигуна до 150 °C і регулюватися при напруженнях, що подаються бортовою мережею електроживлення. Його також вирізняли тривалий термін служби і надійність, що особливо важливо для транспортних засобів, що використовуються у пасажирських перевезеннях.

2006 рік: інтелектуальна система управління дорожнім рухом «Рурпілот»

У Рурі, найбільшому мегалополісі Німеччини, близько 1,1 мільйона чоловік щодня переміщалися між містами на автомобілях. Ще п'ять мільйонів чоловік приїжджали з прилеглих територій, і при цьому кількість таких водіїв постійно зростала. Для управління інтенсивним трафіком в регіоні в 2006 році була впроваджена система управління дорожнім рухом «Рурпілот» (Ruhrpilot), розроблена компанією Сіменс спільно з кількома партнерами.

 

Система «Рурпілот» безперервно збирала електронні дані про ситуацію на швидкісних автострадах, шосе і основних міських магістралях. У містах Бохум, Дортмунд, Ессен, Гельзенкірхен та інших було встановлено ще 200 пунктів вимірювання. Потім результати спостереження за дорожньою ситуацією аналізувалися і дані об'єднувалися з даними інших перевізників, таких як залізниця і місцевий громадський транспорт, по одинадцяти містам, чотирьом округах і тринадцяти транспортним компаніям. Результатом роботи цієї системи була актуальна інформація про стан дорожнього руху та прогнозування дорожньої ситуації по всій міській території регіону.

 

Учасники дорожнього руху могли вибрати оптимальний маршрут і швидше дістатися до місця призначення. Система забезпечувала зниження кількості нещасних випадків і заторів, а також сприяла усуненню надмірного споживання енергоресурсів і зменшення викидів CO2 до 20 відсотків

2013 рік: найбільший вантажний автомобіль у світі

У 2013 році найбільший у світі вантажний автомобіль був переведений на роботу від електрики. Для приведення 800-тонного гіганта в рух використовувалися чотири електродвигуни Siemens потужністю по 1200 кВт (близько 1800 кінських сил). 

 

Довжина цього самоскида перевищує 20 метрів, його ширина становить майже 10 метрів, а висота - 8 метрів. У незавантаженому стані він важить 360 тонн при вантажопідйомності близько 450 тонн!

 

Ця повнопривідна вантажівка оснащена чотирма надійними і потужними електродвигунами. Електроенергыя виробляється двома генераторами, кожен з яких приводиться в рух 16-циліндровим дизельним двигуном потужністю 1700 кВт. Так як цей автомобіль може перевозити на чверть більше вантажу, ніж самоскид, який раніше вважався найбільшим в світі, вартість транспортування однієї тонни вантажу значно скоротилася. Максимальна швидкість автомобіля в завантаженому стані досягає 64 км/год.

2015 рік: парковка з радіолокаційними датчиками в Берліні

У 2015 році в Берліні Сіменс запустив єдиний в своєму роді пілотний проект, метою якого було спрощення пошуку парковки. Компанія встановила на вуличних ліхтарях радіолокаційні датчики, які передавали інформацію про те, чи були вільні місця на парковці чи ні. Мережа датчиків могла здійснювати сканування в радіусі до 30 метрів навколо вуличного ліхтаря, тобто охоплювала площу приблизно п'яти – восьми паркувальних місць. Водії отримували інформацію про вільні місця на парковках ще до виїзду.

 

Міський центр управління дорожнім рухом міг використовувати цю інформацію для надання своїх власних послуг або пересилати її операторам додатків і іншим користувачам через спеціальний інтерфейс передачі даних. Таким чином, водії в будь-який час могли дізнатися про наявність вільних місць на парковках за допомогою смартфона або системи GPS. Крім того, відомості про вільні місця виводилися і на інформаційні вказівники.

 

Найбільша перевага системи полягала в тому, що програмне забезпечення паркування могло навчатися. Система аналізувала закономірності заповнення і звільнення паркувальних місць на основі даних, що надходять від датчиків на парковці. Згодом вона змогла прогнозувати, в який час і на будь парковці більше шансів знайти вільне місце. Якщо вільних місць не було, система в режимі реального часу пропонувала найкращі варіанти пересадки на громадський транспорт.